Ази православ’я 2: Сповідь.

Спо́відь — це відкриття своїх гріхів перед Богом у присутності священника, а каяття — це усвідомлення власних гріхів (помилок) і бажання їх виправити. Сповідь і каяття — це дві складові примирення з Богом. Господь сам дав владу Своїм учням відпускати гріхи, кажучи: «Що зв'яжете на землі, буде зв'язаним на небі. А що розрішите на землі, буде розрішеним на небі». Як і віра сповідується, і гріхи теж сповідаються. Тобто, щоб посповідатися і отримати відпущення гріхів, треба їх знати, назвати і бажати виправитися. Якщо йдется до першої сповіді, доречно взяти на допомогу духовну літературу. Сповідь можна побудувати і за десятьма заповідями. Можна готуватися до сповіді, записуючі гріхи, які ви пригадаєте. Цей запис можна показати або прочитати священнику. Не розповідайте зайвих подробиць і не виправдовуйтесь, просто називайте гріхи. Підходячи до сповіді вперше, обов'язково сказати про це. Дійсно, неможливо пригадати все з 7-річного віку. Але якщо ви пригадаєте згодом, про це також можна буде сказати на сповіді. З іншого боку, головним є відчуття провини перед Богом. А Господь милостивий і вибачить навіть забуте або допоможе пригадати, якщо ви будете уважними до власного духовного життя.

Кожен священник у Таїнстві Рукоположення отримує благодатний дар відпускати гріхи. Всякий пастир, котрий перебуває у спілкуванні з Церквою, може приймати сповідь та Богом даною владою прощати гріхи людині, яка в них кається.

Смертельні гріхи. Кожен гріх, як вчить Святе Письмо, своїм наслідком має смерть. Саме через порушення даної Богом заповіді, що є гріхом, до світу увійшли хвороби, страждання і смерть. Але страшнішою за фізичну смерть є смерть душі, що передбачає вічні страждання без можливості спасіння. В цьому сенсі смертними називають ті гріхи, що, за відсутності справжнього каяття та виправлення, ведуть людську душу до вічної загибелі. Найстрашніші з них — це ті, які унеможливлюють каяття або роблять людську душу несприйнятливою до дії Божественної благодаті. Смертними гріхами, перш за все, є самогубство і відкрите богоборство. Доречно згадати також слова Апостола: «Невже не знаєте, що неправедники Царства Божого не успадкують? Не обманюйте себе: ні блудники, ні ідолослужителі, ні прелюбодії… ні мужеложники,… ні злодії, ні п'яниці, ні лихословці… — Царства Божого не успадкують» (1 Кор. 6:9-10). Серед гріхів, що гублять людську душу, слід назвати богохульство, святотатство, крадіжку, вбивство, блуд, пияцтво, наркоманію. А також єресь та розкол. Церква, відповідно до Святого Письма, вважає смертним гріхом невиплату працівникові заробленої ним плати. Особливо якщо це веде до збагачення одних і одночасно до знедолення, зневірства та озлоблення інших.

Православна Церква вчить про те, що усвідомлений та розкаяний гріх, через священника прощається людині Самим Господом Ісусом Христом. Для того, щоб отримати відпущення того чи іншого гріха, не залежно від його тяжкості, потрібні дві складові: викривання совісті та усвідомлене згадування гріха на сповіді. Тому, якщо людина дійсно прийшла до сповіді за покликом совісті та отримала відпущення від священника, вона більше не повинна споминати прогрішення в Таїнстві Покаяння. Воно є пробаченим Богом. Але це не означає, що про гріх взагалі можна забути. Спогад про скоєння важких гріхів народжує в душі людини спасительне переживання про власну недосконалість та почуття християнського смирення.

Під час сповіді важливо уникнути двох крайнощів. Перша — це коли ми буваємо настільки небагатослівними, що за нашою стислістю ховається суть скоєного. Коли узагальнюємо конкретні гріхи, та намагаємося лише формально викласти їх за допомогою широких понять. Тобто коли людина говорить, що согрішила, наприклад, неуважністю, а сказати, що ця неуважність призвела до серйозних проблем інших людей, не вважає потрібним.

З іншого боку, важливо уникати і такої багатослівності, коли людина занадто поглиблюється у незначні подробиці. 

Постійне покаяння не є зосередженням на своїх упадках і провинах. Це є насамперед пізнання Божої любові, у світлі якої пізнаємо, наскільки гріх віддаляє нас від Бога і перебування в Божій любові. «Хто грішить, грішить тому, що не усвідомлює вартості й ваги дару Божої благодаті. Щоб людей привести до покаяння, необхідно їм насамперед ґрунтовно й виразно показати велич Божого дару, що його вони втрачають через тяжкий гріх».

Свята Тайна Покаяння – це єдина можливість очистити християнську душу від гріха та примиритися з Богом.

Для доброї сповіді потрібно:

Пригадати скоєні гріхи (допоможе нам наша совість)

Збудити у собі щирий жаль (допоможе нам страх Божий або Любов до Господа)

Тверда постанова виправитись (допоможе моя власна воля, яку дав мені Бог)

Чин Сповіді ( допоможе священик)

Виконання покути (допоможе наш ангел Хоронитель).

Десять заповідей Божих запитують:

1-ша Заповідь Божа.

Чи мав сумніви у вірі? Чи сумнівався в науці Церкви? Чи приставав до розмови з безбожниками та поганами і не дав їм свідоцтва правдивої віри. Чи занедбував приватну молитву? Чи не вдавався до ворожби? Може соромився відверто визнавати свою віру? Може насміхався з релігійних обрядів?

2-га Заповідь Божа.

Чи не призивав без пошани (без молитви) ім’я Боже? Чи не клався ім’ям Господа на неправду? Може присягав ім’ям Божим? Чи вживав святі слова в жартах? Чи не божився ?

3-тя Заповідь Божа.

Чи без поважної причини опускав недільну або святкову Літургію (як часто)? Може не хотів слухати літургійні духовні науки? Зле поводився у храмі? Чи порушив фізичною працею недільний або святковий день ?

4-та Заповідь Божа.

Чи не ображав дією або бездіяльністю своїх родичів, наставників, опікунів? Чи не завдав їм кривди? Може не молився за батьків, бажав їм чогось злого, висміював їх? Чи шанував свою Батьківщину ?

5-та Заповідь Божа.

Чи не заподіяв комусь смерть? Чи не завдав комусь фізичну або іншу шкоду для здоров’я? Може підбурював до бійки? Розпалював ненависть? Проклинав інших? Був мстивий? Чи не шкодив власному здоров’ю (алкоголем, наркотиками, палінням…) ? Чи не думав про самогубство ? Чи не вчинила аборт, чи не спонукав до аборту?

6-та і 9-та Заповіді Божі.

Чи любувався у нечистих думках? Чи допускався гріха проти чистоти, сам або з кимсь іншим? Вживав до розмови безстидні слова? Чи переглядав сам або заохочував інших до перегляду порнографії. Чи не зрадив подружній вірності. Чи не став причиною розірвання чужого шлюбу.

7-ма і 10-та Заповіді Божі.

Чи не привласнив собі чуже майно, інтелектуальну власність або добру славу іншої людини? Чи не залишив у себе знайдену річ без зусилля знайти власника? Чи повертав борги? Чи не давав або отримував хабарі? Чи не став причиною до заподіяння матеріальної шкоди. (Якщо так, то чи готовий направити заподіяну кривду?)

8-ма Заповідь Божа.

Чи говорив неправду? Чи робив фальшиве свідчення. Чи виказував без потреби чужі хиби або таємниці? Чи пліткував сам або слухав плітки інших. Чи очорнив когось? (Якщо так, то чи готовий в такий самий спосіб повернути людині добре ім’я?)

Будь уважний. Це тільки деякі підказки щоб ти самостійно визначив свої духовні вади їх зрозумів і їх поборов. Чим більше ти будеш сповідатися тим краще себе пізнаєш. Пізнавши себе – пізнаєш Бога.

Після того як перечитаєш 10 Божих Заповідей, зосередь свою увагу, чи не поповнив ти свою душу від останньої сповіді «головними гріхами».

Головні гріхи:

Гордість. Чи не був гордий у спілкуванні, праці, молитві, відпочинку, перемогах та здобутках, радості, чи навіть журбі у ставленні до інших людей? Чи не насолоджувався власними перевагами супроти інших ? Чи не впадав у марнославство?

Скупість (скнарість, жадібність). Чи давав милостиню радо? Чи жертвував з плодів своєї праці на потреби бідних, сиріт, вдовиць. Чи не відвертався від прохання про поміч? Чи не противився припису про «десятину» на Церковні справи.

Нечистота (перелюб, блуд). Про цей гріх уже йшлося у 6-тій та 9-тій Божих Заповідях.

Заздрість. Чи радів з того, що інший здобув та має ? Чи не заздрив людям у їхньому щасті чи успіху?

Непоміркованість. Чи знав міру в їжі, питті, праці, відпочинку, розвагах ? Чи щось з цього або іншого не стало на перешкоді до чеснот ?.

Гнів (дратливість). Чи вмів прощати? Чи прощав іншим? Чи свою знервованість, роздратування та злість вмів приборкати?

Лінивство. Чи радо приймаєш прохання та вказівки наставників, батьків? Чи сумлінно виконуєш свої професійні обов’язки? Чи не марнуєш власний час без користі для душі і тіл

Під час сповіді - 

Одразу скажи коли останній раз сповідався.

Повідом чи виконав покуту попередньої сповіді.

Якщо щось забув виказати на попередній сповіді одразу про це скажи.

Потім відважно та побожно оповідай якими гріхами ти згрішив перед Богом.

Якщо щось забув з того що пригадав перед сповіддю можна пригадати з підказок цієї пам’ятки.

Коли вже закінчиш перечислювати свої гріхи, уважно вислухай науку сповідника.

Священик зобов’яже тебе духовними обов’язками (накладе покуту). У разі якщо ти не розумієш про що йдеться не соромся отця запитати ще раз (однак зробити це можна поки священик не прочитав вам молитву розрішення).

Далі священик читає молитву розгрішення, а ти побожно б’ючись у груди промовляй митареву молитву:

Боже, милостивий будь мені, грішному.

Боже, очисти мої гріхи і помилуй мене.

Без числа нагрішив я, Господи, прости мені.

Перехрестися. Поцілуй хрест. І йди радо славлячи Господа у своєму серці на молитву «після сповіді».

Раджу ще прочитати папку "Як підготуватися до сповіді", завантаживши в "Google Play" вкладку " Молитовник Православна Церква України" на ваш телефон. Нагадаю, в цьому молитовнику можна знайти основні молитви, в т.ч. ранкові та вечірні.

Покаянні молитви - 

МИТАРЕВА МОЛИТВА

Боже, милостивий будь мені, грішному.

Боже, очисти мої гріхи і помилуй мене.

Без числа нагрішив я, Господи, прости мені.

В ім'я Отця і Сина, і Святого Духа. Амінь. (тричі)

ПОКАЯННА МОЛИТВА

Полегши, відпусти, Боже, гріхи наші – вільні й невільні, що в слові і ділі, свідомі і несвідомі, що в думці та помислах, що вдень і вночі заподіяні – все нам прости, бо Ти Благий і Чоловіколюбець. Амінь.

ПОКАЯННІ МОЛИТВИ З ЗАКОНУ АНДРІЯ КРИТСЬКОГО

1. Іди, окаянна душе моя, зі своїм тілом: сповідайся Творцеві твоєму і принеси Богові в розкаянні сльози.

2. Отче! Змалку переступаю Твої заповіді і в гріхах та лінощах проминуло життя моє. Тому взиваю до Тебе: поможи мені Своєю милістю хоч тепер підвестись із моїх гріхів.

3. Подай мені, Спасе, руку, як колись Петрові, і виведи мене, Боже, з гріховної безодні. Милість Свою подай мені молитвами Пречистої Матері, що породила Тебе в чистоті, і всіх святих.

4. Мене, що припав духом перед дверима Твого милосердя, Спасе, не відкинь, як непотрібного раба, у вічну погибель, але перед смертю ще даруй, Чоловіколюбче, прощення моїх гріхів.

5. Агнче Божий, що зняв гріхи з усіх людей! Зніми і з мене великий тягар моїх гріхів і, як милосердний, даруй мейі сльози покаяння.

6. Ти, Судде й Серцевидче мій, що маєш знову прийти з ангелами судити весь світ, споглянь милостивим оком на мене. І хоч я більше згрішив, ніж усяка інша людина, не відкинь, а помилуй мене, Господи.

Бог хоче почути від нас гріхи наші не тому, що не знає їх. Навпаки, йому угодно, щоб ми самі через сповідь усвідомили свої гріхопадіння. Преподобний Єфрем Сирін.

Ми не повинні дивуватися, якщо і після сповіді маємо боротьбу, бо краще боротися з нечистотою, ніж з зухвальством. Преподобний Йоан Ліствічник.